Еко Блоґ » Під кутом

Актуальна проблема сезону

ice_coffee — Thu, 22 Oct 2009 21:32:42 +0000

Осінь. похмуре небо. Листочки на деревах жовтіють, опадають. Звучить доволі банально, якби не маленький нюанс з опалим листям. Як звичайно для декого просто неприпустимо, щоб купи опалих жовтих листочків лежали собі десь посеред бруківки, в парку чи садку тому все це добро треба завезти кудись подалі. А оскільки з цим занадто багато мороки, то щоб уникнути її, більшість доходить до найочевиднішого і найпростішого висновку – спалити.

by ~mjagiellicz

Процес не надто приємно уявляти. Найгіршим є те, що попри жахливий запах і неестетичний вигляд купок спаленого опалого листя, це ще й виявляється неймовірно шкідливим. На уроках хімії зазвичай розповідають про такі речі, як вивільнення небезпечних, шкідливих для здоров’я людини речовин у повітря під час спалювання опалого листя. Це досі залишається гіркою правдою, а як наслідок – погіршення самопочуття, загострення хронічних захворювань, знижений імунітет, захворювання дихальних шляхів. Попри все це, з листям спалюється і чимало сміття, яке теж не надто корисне для атмосфери і людей. Та й насіння рослин, коріння трави також зазнає значної шкоди, і от маємо неприємні наслідки – люди хворіють, навколишнє середовище забруднюється, флора не може нормально розвиватися. Невже цього недостатньо щоб одуматись?
І благо тепер органи влади усвідомили хоч одну проблему, з тих, що турбують людство. За спалення листя накладатиметься штраф до 680 грн.
Крім цього, опале листя є одним з найкращих природних добрив, тому як альтернативний шлях вирішення цієї проблеми можемо запропонувати використання його якраз у ролі цього ж добрива. Принаймні нікому від того гірше не стане, і як результат і природу збережемо і родючість землі покращиться і для опалого листя знайдеться застосування.

Поділись і насолодись:

Схожі дописи:

Зробімо цей світ кращим!

G3D — Tue, 06 May 2008 20:56:40 +0000

“Усміхнися, і світ стане кращим!” – рече народна мудрість. На жаль, постійно женучись за часом ми забуваємо про неї. А жаль.. Проте не слід сумувати, це справа далеко не пропаща і ще все можна виправити. Сьогодні я б хотів поговорити з вами про відношення до всього, що нас оточує, про внутрішню гармонію. А народилася ця стаття під враженнями від цього посту. Який, до речі і вам раджу почитати. Але повернемось до теми допису. Озирніться навколо! Що ви побачити? Сірість, одноманітність, буденність. Бррр… Нудно й одноманітно, хоч сам бери та й приєднуйся. Ні! Не роби цього. Сьогодні я розповім тобі що слід зробити, щоб перемогти це почуття. І допомогти іншим. Отож читайте далі:

Автор фото – Mattie & Den

Усміхніться, і будьте оптимістом. На жаль, на світі дуже мало оптимістів. І це неправильно, бо тимсамим ми ще бульше погіршуємо своє становище. Повірте, не все так погано, як може здатися на перший погляд. Тому посміхамося, і даріймо людям радість. Адже усмішка – найбільше її джерело.
Навчіться жити простіше. Не ускладнюйте собі життя. Проблема в тому, що ми самі собі, свідомо (чи несвідомо) ускладнюємо життя. І побачите, що жити стало набагато легше.
Будьте відкритими. Більшість людей підсвідомо замикаються у собі, і справа навіть не в тім, що вони соромляться чи ще щось. Це комплекс неповноцінності. В більшості він все ж таки проявляється в тій чи в іншій мірі.
Даруйте радість не вимагаючи нічого взамін! Оце мабуть і є найважливішим пунктом цього посту. Даруйте радість! Бо роблячи приємне іншим, ви тим самим робите приємно собі, і не важливо, що хтось щось не те сказав, що хтось ходив набурмосений як грозова хмара. Важливо те, що даруючи всім навкруги вашу радість і оптимізм, ви, тим самим спонукаєте інших це робити. А хіба не приємно жити в такому суспільстві?

Поділись і насолодись:

Схожі дописи:

Крок за кроком йдучи…

G3D — Sun, 04 May 2008 17:19:30 +0000

“Вперед і тільки вперед!” – саме такий девіз сучасного життя. На жаль, постійно наздоганяючи неможливе ми, самі того не відаючи потрапляємо в пастку. Замкнуте коло. Ніякого виходу. І тільки одиницям вдалося вирватись з сіті його оманливого впливу. Чому пастка? Відповідь очевидна: ”Неможливо наздогнати час..”. А що ж ми робимо, постійно женучись за ним? Ми прискорюємо і без того швидкий темп нашого життя, поспішаємо, стаємо агресивними. Прогрес рухає нас до загибелі… Як це не сумно, але це правда. Багато хто може це заперечувати, прикриваючи очі оманливою пеленою. Рано чи пізно полуда спаде з очей. Та буде надто пізно…

Співається в пісні про море, співається в пісні про гори, співається в пісні про вітер, співається в пісні про діти. А де ж ті гори? - Вирівняли! А де ж те море? - Висушили! А де ж той вітер? - Заблукав! А де ж ті діти? – Відцуралися!

Автор фото - svenwerk

І не буде дужого вітру, не побачимо синього моря, не здригнуться високі гори від гніву, бо діти наші матері відцуралися… Землі-матері, годувальниці, що нас но собі держить, про нас піклується й оберігає. Та ми на те не зважаємо, землю-матір свою добиваємо. А що буде далі не знаємо…

Забули ми про честь і гідність. Живемо лише заради нас самих. Ні про кого не дбаємо, навіть про рід свій. “Моя хата скраю, нічого не знаю..” – ось і вся наша філософія. І все було б добре, якби не одне “але” - за свої вчинки потрібно відповідати. Коли творця водневої бомби запитали, а що ж він відчуває роблячи її, якщо знає, що його дітище спроможне погубити мільйони життів? Він відповів: “Які жертви, це просто хороша фізика!”. Можливо фізика була й справді хороша, а от наслідки її дії аж ніяк не можна назвати такими. І це не єдиний випадок, історія може навести безліч подібних прикладів. То чи варто було? Своїми досягненнями, винаходами, шаленим беззупинним рухом вперед людство поступово, але впевнено йде до регресу. Як би це сумно не звучало…

Ми котимось до бездонної прірви! Чвари, міжусобиці, війни. Коли брат йде на брата і земля стогне від крові. Хто в цьому винен? Земля, що нас держить? Земля! бо не провалилася під нашими ногами? Ні, потрібно подивитися правді у вічі – винні ми самі. Будь-яке добро може обернутись в руках людини на зло. Це трапляється досить часто.

Чи гра була ваота свічок? Можливо слід призупинитись, почерпнути мудрість та досвід століть, глянути на цей світ під новим кутом, крок за кроком йдучи у майбутнє?

Поділись і насолодись: