Ну звісно поспостерігати за цим ми зможемо тільки на відео… поки що. І таку можливість нам подарували режисер документального фільму про планету “Home” Ян Артюс-Бертран разом з продюсерами Люком Бессоном та Денісом Керотом.

Прем’єра транслювалася одночасно на екранах світових мегаполісів 5 червня 2009 року, у Всесвітній день навколишнього середовища. Перший фільм в історії, який фактично одночасно з’явився в кінотеатрах, на телебаченні, DVD і в мережі Інтернет на всіх п’яти континентах. Кінокартина являє собою безпрецедентну екскурсію по найбільш визначних місцях планети, які страждають від наслідків людської діяльності. Незрівнянна робота авторів зробила її одним із шедеврів у світовому кінематографі, показавши планету у всій красі та звернувши увагу на те, як кардинально за останні 60 років змінилося відношення до природи, в що перетворюють Землю наші постійно зростаючі потреби.

Зйомки найкрасивіших місць Землі в більш ніж 60 країнах, які тривали півтора року, неймовірна кількість захоплюючих фото природи, краса і життя якої знаходиться під загрозою. Створений, як заклик до об’єднання зусиль для захисту майбутнього планети, фільм розповсюджувався безплатно. Компанії PPR Group та EuropaCorp, власники прав на “Home”, погодились не використовувати його в комерційних цілях.

Загалом чудове поєднання кадрів, музики і вражаючих фактів тримає глядача в захопленні до самого закінчення. Початок – п’ятнадцятихвилинне ознайомлення з історією виду homo sapiens та його діяльністю на землі від самого початку виникнення до сьогоднішнього дня з чітко вираженим контрастом між тим, як використовувались дари природи ще років 60 тому, і до чого призводить їх нераціональне використання останні півстоліття. Фото, зроблені з висоти пташиного польоту справді розкриває те, чого ми досі не бачили – всю красу нашої землі, сюжет показує взаємозв’язок абсолютно всіх природних процесів і наслідки, до яких призводить їх зміна. І хоча основна критика фільму була пов’язана з певною гіперболізацією деяких фактів, загальна ситуація від того майже не змінюється – природа потребує допомоги, і не лише з боку одиниць, яким вона не байдужа. Задуматися повинні всі. Це й є основною метою творців, влаштувати нам “побачення з планетою”, нехай і шляхом демонстрації по телебаченню чи на екранах кінотеатрів. Проте стрічка все одно змушує задуматись над багатьма аспектами, задати собі питання, чи справді добробут людства триватиме ще довго, з такими темпами використання невідновлюваних природних ресурсів.

Фільм дійсно вартий уваги, проте я чомусь впевнена, що про нього знають не так вже й багато людей, особливо в нашій країні, оскільки трансляції в кінотеатрах тут не було і на телеекранах цей фільм навряд чи з’являвся. А ми ж теж використовуємо всі природні блага і проблеми навколишнього  середовища відносяться до всіх безпосередньо.

Ну й на завершення додам, що метою статті є саме зацікавити публіку у вищезгаданій кінокартині, а разом із цим і в безпосередній, активній участі в процесі збереження нашого Дому.

Для тих, кого це все ж таки не залишило байдужим  посилання на демо-версію фільму на трекері англійською, зі субтитрами.

Схожі дописи:

• Ядерна зброя та її згубний вплив
• Зробімо цей світ кращим!

by ~mjagiellicz

Процес не надто приємно уявляти. Найгіршим є те, що попри жахливий запах і неестетичний вигляд купок спаленого опалого листя, це ще й виявляється неймовірно шкідливим. На уроках хімії зазвичай розповідають про такі речі, як вивільнення небезпечних, шкідливих для здоров’я людини речовин у повітря під час спалювання опалого листя. Це досі залишається гіркою правдою, а як наслідок – погіршення самопочуття, загострення хронічних захворювань, знижений імунітет, захворювання дихальних шляхів. Попри все це, з листям спалюється і чимало сміття, яке теж не надто корисне для атмосфери і людей. Та й насіння рослин, коріння трави також зазнає значної шкоди, і от маємо неприємні наслідки – люди хворіють, навколишнє середовище забруднюється, флора не може нормально розвиватися. Невже цього недостатньо щоб одуматись?
І благо тепер органи влади усвідомили хоч одну проблему, з тих, що турбують людство. За спалення листя накладатиметься штраф до 680 грн.
Крім цього, опале листя є одним з найкращих природних добрив, тому як альтернативний шлях вирішення цієї проблеми можемо запропонувати використання його якраз у ролі цього ж добрива. Принаймні нікому від того гірше не стане, і як результат і природу збережемо і родючість землі покращиться і для опалого листя знайдеться застосування.

Схожі дописи:

• Байдужість
• Чим ми дихаємо?

Забруднення людської свідомості ідеєю війни триває століттями. Колись Чингісхан казав: “Найбільша радість для чоловіка – перемогти своїх ворогів, переслідувати їх і позбавити всього, що вони мають”. Цей вандалізм і жорстокість великих тиранів проявлявся у їхніх загарбницьких походах: спалені врожаї, засипані колодязі, викрадена худоба, щоб звести голодом зі світу тих, хто вижив після різні. Наслідок знищення зрошувальної системи, яка будувалася століттями, в Месопотамії залишився до наших днів – родюча земля в басейні Тігру перетворилася на пустелю, а землеробство так і не було відновлено.

by ~stuntarts

В результаті досліджень ймовірних наслідків застосування частини ядерних запасів на Землі виник термін “ядерна зима“. Характеризується він як глобальний стан клімату внаслідок масштабної атомної війни. Припускається, що велика кількість диму і сажі, як наслідок великого ядерного вибуху, збільшить кількість відбитих сонячних променів і температура значно знизиться. Ця теорія була розкритикована, однак не відкинута повністю.  Проте навіть і сам ядерний вибух не надто тішить.

Здавалося б, з еволюцією і набуттям гіркого досвіду, людству нарешті пора було б обачніше ставитися до зброї масового знищення і свої інтелектуальні сили і матеріальні ресурси витрачати на збереження миру на Землі, а не на винайдення і вдосконалення знарядь для вбивства.

Але маємо те, що маємо. Принаймні Україна від статусу ядерної держави відмовилася. Та, незважаючи на це, кількість запасів атомної зброї у світі не надто обнадіюють. Хоча й з часів її першого й останнього використання було підписано чимало договорів про нерозповсюдження й заборону випробувань, все одно залишається питання: навіщо ядерна зброя країнам, які не збираються її використовувати?

Отож, як висловився на рахунок цього “прориву” у науково-технічному прогресі американський фізик фізик Роберт Оппенгеймер: “Ми зробили роботу за диявола”. І, на жаль, ці слова виявилися напрочуд влучними, бо як би там не було, але винайдення атомної зброї не принесло світу багато користі, хіба що шкоду і постійний острах перед тим, що може трапитись в майбутньому. Тож нам тепер залишається сподіватись, що людство схаменеться вчасно, і ядерна зима залишиться для нашої планети тільки невиправданим припущенням.

Схожі дописи:

• Побачення з планетою
• Зробімо цей світ кращим!

Автор Фото — G3D

І все не було б так страшно, якби у нашій державі були ефективні методи переробки сміття чи, хоча б, вироблялася екологічно-чиста і не така шкідлива для навколишнього середовища тара. Не кажу вже про те, щоб переконати народ не викидати упаковки від миючих засобів куди-попало і, тим більше, тримати їх подалі від водойм.
Та й сміттєзвалища у нас далеко не всім екологічним нормам відповідають. Перш за все тим, що відходи звідти нікуди й не діваються. Вони або залишаються там на довгий час. А судячи з того, що велику частину складає скляна чи пластикова тара, то таки на дуже довгий час. Або ж їх спалюють, що є не набагато кращим виходом з даної ситуації. Переробкою відходів в Україні не займається ніхто, хоча ця галузь вельми таки перспективна як для промисловості так і для екологічного становища.
Як би там не було, але нехтування екологічними проблемами в нашій державі не приведе ні до чого хорошого, а усвідомлення проблеми і спроб її вирішити, які приносили б користь поки що, на жаль, не помітно.

Схожі дописи:

• Чим ми дихаємо?
• Червона книжечка
• Українська Екологія.. Кількість чи якість?
• Єднаймося браття! А є кому єднатися?
• Актуальна проблема сезону

автор фото Ice_Dark

Після такого питання одразу згадується Чорнобиль, як одна з найбільших техногенних катастроф за всю історію людства. Але дуже рідко ми згадуємо про те, що не тільки Чорнобиль винен в проблемах зі здоров’ям, які стали частенько турбувати людей, незважаючи ні на вік, ні на соціальний статус.
Автотранспорт, без якого нам так важко обійтися, в якому ми звикли їздити щодня, неважливо куди: на роботу, в школу чи в магазин, робить принаймні третину всіх шкідливих викидів у повітря, яким нам же потім і доводиться дихати.  Левова частка цих викидів припадає на фабрики і заводи, без яких, звісно ж, людство теж не може уявити свого існування.
Факти і статистика забруднень, прогнози глобального потепління, дефіциту чистого повітря і питної води та інші «життєрадісні» перспективи, якими нас лякають ЗМІ ледь не кожного дня, вселяють небагато оптимізму. Людство стоїть перед вибором: або відмовити собі в деяких задоволеннях і хоч трохи взяти нарешті  екологічну ситуацію під контроль, або нічого не робити і вмерти «красиво» від радіації або глобального потепління. Судячи з реакції на всі застереження екологів, нам таки справді більш до вподоби другий варіант. І це сумно. Все ж таки для нас дуже важко пожертвувати власним комфортом заради свого ж майбутнього, для прикладу хоча б відірватися від телевізора чи щоденних турбот і піти посадити деревце. Банально, зате користь хоч якась буде. Чи потрудитися і викинути все-таки пляшку з-під газованої води в смітник, а не куди-попало. Я не кажу вже про той подвиг, щоб взяти приклад з жителів Китаю і перейти з громіздкого і шкідливого автотранспорту на зручні велосипеди або просто  пройтися пішки.  Те ж саме стосується і великих підприємств, які покращують наші побутові умови, але в той самий час  забезпечують нам близько 65% шкідливих викидів у атмосферу. А ліси наші нещадно вирубуються. І після цього хочеться задати єдине питання: чому людство так себе не любить і не прагне до світлого майбутнього?
Навіть Чорнобиль чи Хіросіма не стають для нас пересторогою, ми продовжуємо гратися з атомною зброєю і величезними електростанціями. Нас не зачіпає те, що все більше людей хворіє онкологічними захворюваннями, аж поки самі не відчуємо це на собі, не станемо  жертвами власної халатності.  Але все ж таки смію сподіватись, що у найближчому майбутньому більшість людей перестане керуватися принципом «а після мене – хоч потоп» і від слів перейде до діла, щоб заголовки про техногенні катастрофи в засобах масової інформації з’являлися не так часто.

Схожі дописи:

• Байдужість
• Актуальна проблема сезону
• Червона книжечка
• Українська Екологія.. Кількість чи якість?
• Єднаймося браття! А є кому єднатися?

Згідно з останніми даними в Червоній книзі, виданій в 1996 році, опинилися статті про 382 види тварин і 541 вид рослин і грибів. Насмілюся виразити свої сумніви на рахунок того, що це число могло відчутно зменшитися за останні 13 років, залишається тільки сподіватися що воно не надто зросло. Згідно найбільш детального збірника про охоронний статус рослин і тварин всього світу, який видається МСОП (Міжнародним Союзом Охорони Природи), на 2006 рік у світі за останню половину тисячоліття вимерло понад 700 видів тварин, понад 16 тисяч знаходяться під загрозою.

Отака невтішна статистика, а з теперішнім науково-технічним прогресом і кількістю не надто корисних для навколишнього середовища речовин, які щоденно вбивають нашу флору, фауну і знищують озоновий шар, навряд чи сильно допоможуть Червоні книги і Грінпіси.

Автор фото - ~Dirzha

Отож, як там звучить екологічний лозунг: «думай глобально, дій локально». Насамперед почнемо з себе і подумаємо чи потрібні нам оті віники з мертвих квітів, особливо підсніжників, які нам так люб’язно пропонують на ринку майже за безцінь кожної весни. Та й не тільки в підсніжниках справа, хоча це браконьєрство найпоширеніше, проте і в багатьох інших випадках закони, які спрямовані на захист флори і фауни, порушуються через людський егоцентризм і недалекоглядність. Наприклад, хоча б таж сама ялинка, яку ми так любимо перед новорічними і різдвяними святами прикрашати і обов’язково живу, бо штучна не так гарно виглядає та й відчуття не ті. І знову ж таки ми керуємося принципом задоволення власних бажань, не задумуючись про глобальні наслідки. І тільки для того щоб помилуватися нещасним деревцем у себе вдома напередодні свята кілька годин, чи у кращому випадку днів, бо потім до нього зазвичай зникає будь-який інтерес, ми щорічно знищуємо тисячі ялинок, тим самим позбавляючи себе чистого повітря і зелених краєвидів. І хоча вони не занесені до Червоної книги, все ж варто задуматись, чи не зникнуть ці дерева через кілька десятків років і чи матимуть наші діти й онуки нагоду помилуватися живою новорічною ялинкою.

Як не сумно, але цим людський цинізм не обмежується, таких прикладів є багато. Але чомусь більшості так важко усвідомити, що зберігаючи природу, ми приносимо користь перш за все собі, а не робимо послуги комусь іншому?!

Схожі дописи:

• Байдужість
• Крок за кроком йдучи…
• Бути чи не бути?
• Чому так?
• Зброю в руки, і до бою!

Автор фото – kattysabel

Порівняно з недавнім становищем ситуація в нашій країна значно покращилась. Та чи достатньо добре? Адже більшість з того, що ми зробили не таке вже й суттєве. Велика частина – пропаганда в медіа та змі. Звичайно є ще кампанії з прибирання сміття наприклад, для підвищення екологічної свідомості. Все це добре та є одне але. Ми ще не вийшли на необхідний рівень. В нас немає вчених, що працюють над вирішенням конкретних питань, як от зменшення викидів вуглецю чи способи утилізації та переробки сміття. В нас немає достатнього державного фінансування. Також насамкінець слід згадати про наш менталітет: “Моя хата скраю нічого не знаю” та задуматись. Чому так? Як це вирішити? Що потрібно зробити? Відповідь у кожного своя. Але слід зрозуміти вже зараз – наслідки будуть. І відчують їх всі. Повертаючись до української екології. А що думаєте ви? Кількість чи якість?

Схожі дописи:

• Байдужість
• Єднаймося браття! А є кому єднатися?
• Чим ми дихаємо?
• Червона книжечка
• Чому так?

Автор фото – anaroza

Чому всі спохватились після повені? Адже вирубування лісу – справа не одного дня. Всі заметушились.

Масштабна повінь у західних областях України є наслідком вирубування лісів у Карпатах. Так вважає директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

Втративши за останні 40 років значну частину лісового покриву, українські Карпати нездатні утримувати вологу. Вода швидко стікає на долини, створюючи масштабні екологічні лиха, вважає Володимир Борейко. Він зазначив, що сусідні з Україною Польща, Словаччина та Румунія вже усвідомили цю небезпеку й припинили промислове вирубання лісу в Татрах і Карпатах. Натомість в Україні ліс вирубується від початку 60-х років минулого століття. Кілька років тому, після катастрофічних повеней на Закарпатті Верховна Рада так і не спромоглася затвердити законопроект про заборону вирубання лісу, нагадав Борейко. Еколог покладає відповідальність на структуру Держлісгоспу, який поєднує функції промислової заготівлі та збереження лісів. Борейко рекомендує уряду надати ці функції різним відомствам, аби забезпечити ефективний контроль за вирубанням лісу. – УНІАН

А невже дотепер не можна було подумати про наслідки? Звичайно можна. От тільки поки що для України повністю справджується фраза: “Моя хата скраю, нічого не знаю!”. От так от. І гірко від того, і соромно за наших людей..

Схожі дописи:

• Байдужість
• Червона книжечка
• Ліквідація наслідків повені
• Save it!!

Медіа-екологія так само, як і традиційна екологія, має свою філософію і, з iншого боку, прикладні галузі, свій «Грінпіс». Тут концентруються люди діла та дії. Дії безпосередньої і прямої — пікети, демонстрації, лобіювання обмежувальних законів тощо. Воюють переважно з екранним насильством та порнографією. Робляться відповідні зусилля і в нас. Віктор Медведчук подав проект Закону України «Про недопущення розповсюдження кіно- і відеопродукції, що демонструє порнографію, жахи чи пропагує культ насильства і жорстокості». Нацрада з питань телебачення і радіомовлення теж висловила свої рекомендації щодо демонстрації насильницьких сюжетів («День» постійно тримає читачів у курсі цієї роботи).

Ніби все прекрасно з першого погляду. Все дуже гарно і всі щасливі. І хоча особисто мені імпонує Медіа Екологія, але як то кажуть в діжку меду та й ложу дьогтя.

Медіа Екологія

Автор фото – inju

Свобода інформації – саме під таким гаслом творилися засоби сучасного медіа, зокрема й інтернет. Все рухається по колу. І оскількі на початку всі цієї свободи домагались, тепер її ми ж пробуємо придушити. Хоча тут річ йде не так про заборону інформації, як про боротьбу проти її викривлення чи неправильного тлумачення. Інформація повинна буди однаково доступною. Для всіх. От така от моя життєва позиція. А там вже хто як хоче так і трктує. Головне щоб на інших це не впливало. Протактував ти – хай думають інші. І не треба насаджувати їм свою думку. Так буде краще для всіх.

На сьогодні це кінець. До побачення!

На жаль, схожих дописів не існує...(

• Save it!!
• Крок за кроком йдучи…
• Актуальна проблема сезону
• Пам’ятай і відповідай.
• Ура!!!

Автор – tem19

Основну небезпеку становить така речовина як ПОЛІВІНІЛХЛОРИД (ПВХ).

ПВХ – вельми поширений пластик. Знайти його можна скрізь, він супроводжує людину від народження до смерті. У будинку ПВХ найчастіше зустрічається у вигляді лінолеуму (виключаючи деякі дорогі марки), вінілових шпалер, пластикових віконних рам, пластмасових іграшок (від ляльок до дитячих зубних кілець). З ПВХ також роблять різні види упаковок, у тому числі і для харчових продуктів: пляшки, пакети і ін.(саме це і становить найбільшу небезпеку для природи під час відпочинку). Для повного розкладу ПВХ необхідний термін ~100-150 років.

Купуючи що-небудь з ПВХ, пам’ятайте:

- Виготовляється ПВХ шляхом полімеризації вінілхлориду – небезпечної отрути, здатної руйнувати нервову систему і викликати ракові захворювання. За один рік заводи, що виробляють ПВХ, викидають в атмосферу декілька тисяч тонн вінілхлориду, піддаючи небезпеці здоров’я робочих і жителів довколишніх населених пунктів. Виділення вінілхлориду в навколишнє середовище посилюється навіть при невеликому нагріванні (наприклад, коли лінолеум гріється від батареї).

- При виробництві ПВХ також використовується хлор, тому при його виготовленні і утилізації в навколишнє середовище виділяється велика кількість діоксину – високотоксичних і канцерогенних (можуть викликати рак) речовин.

- Для додання ПВХ еластичності в нього часто додають так звані пластифікатори – фталати або ефіри фталатів, попадання яких в організм може викликати ураження печінки і нирок, зниження захисних властивостей організму, безпліддя, рак. ПВХ може містити і інші небезпечні речовини: кадмій, хром, свинець, формальдегід.

- ПВХ + вогонь= діоксини.

Не існує безпечних технологій переробки ПВХ. Він практично не піддається повторному використанню і йде в печі сміттєспалювальних заводів (ССЗ) або на звалища. Відомо, що при спалюванні 1 кг ПВХ утворюється до 50 мкг діоксину. Цього цілком достатньо для розвитку ракових пухлин у 50 000 лабораторних тварин. Діоксини, що невпинно виробляються ССЗ, поширюються на сотні і тисячі кілометрів.

- Виробництво одного вікна з ПВХ приводить до утворення близько 20 г токсичних відходів. А ремонт всієї квартири з використанням матеріалів, зроблених з ПВХ, спричиняє за собою утворення 1 кг (!) токсичних відходів.

Як визначити товар з ПВХ?

У цивілізованих країнах на товар з ПВХ зазвичай ставлять спеціальне маркування – цифру ”3” в оточенні стрілок. Деякі виробники просто пишуть PVC або Vinyl.

Якщо товари з ПВХ не маркуються, їх можна відрізнити за рядом ознак:

- при згинанні упаковки на лінії вигину з’являється біла смуга;

- пляшки з ПВХ мають синюватий або блакитний колір;

- ще одна особливість тари з ПВХ – шов на денці пляшки з двома симетричними напливами.

Відмовтесь від ПВХ!

Виробники ПВХ твердять, що без цього пластика обійтися неможливо, проте абсолютно очевидно, що в більшості галузей промисловості ПВХ може бути замінений деревом, металом, склом, «безхлорною» пластмасою. Багато виробників лінолеуму вже замінили ПВХ на гуму і інші матеріали. Не забуваймо також, що подлогу завжди можна покрити старим добрим дерев’яним паркетом. Віконні рами з ПВХ легко замінити на цільнодеревяні або алюмінієві. Труби можна встановити з поліетилену, стали, міді, вуглецевої сталі, фаянсу. ПВХ-кабелі, штекери, роз’єми, електричні розетки, а також лінійки, кошики для паперу, ручки і ін. можна замінити аналогами з поліетилену, этилен-вінілацетату, поліаміду, силікону.

Іграшкам з ПВХ також є набагато безпечніші альтернативи: в першу чергу, іграшки з пропілену і поліетилену, а також тканини, дерево і ін. Пластикові пакети можна замінити багаторазовою упаковкою, виготовленою з екологічно нешкідливих матеріалів: паперу, скла, тканини. Замість вінілових шпалер краще купувати паперові, а для ванни і кухні вибрати кахель (або водостійку водоемульсійну фарбу – цей вид фарби достатньо екологічний).

Тож давайте пам’ятати, що те що зашкодить в нашій оселі, зашкодить і природі. Давайте будемо її берегти.

Схожі дописи:

• Байдужість
• Save it!!

На жаль, схожих дописів не існує...(

• Чим ми дихаємо?
• Save it!!
• Зробімо цей світ кращим!
• Крок за кроком йдучи…
• Епідемія?

Автор фото - a trying youth

Та є на світі такі люди як блоґґери. Про справжніх блоґґерів ходять легенди. І в них можемо тільки вчитися.. Звичайно ми не повинні кидатися під ноги першому, попвшому в наше поле зору блоґґеру, але в найдосвідченіших зних можна багато чого навчитися:

• Відповідальність. Як правило, більшість блоґерів ставляться до своєї професії з надзвичайною відповідальністю. Перідично і досить часто публікують статті, перевіряють джерела. Дотримуються авторських прав та багато іншого. Було б дуже добре, якби в нас була хоч крихта цієї відповідальності…
• Чесність. Справді, саме цієї якості в нашому житті дуже не вистачаю.. Ну що ж я ще можу сказати? Блоґґери завжди старалися бути чесними у своєму ремеслі. На теж слід навчитися говорити правду. Хоча б самим собі..
• Завзятість. Цій чесноті можна лиш позаздрити. Ніхто, так як справжні блоґґери так завзято не працює над своїм(и) же блогом(ами). Мені хоч трішки бтієї завзятості…
• Задоволення від праці. Мабуть найважливіший і найважчий пунк списку. Адже отримувати справжнє задоволення від своєї праці – справа по силах далеко не кожному.

Схожі дописи:

• Червона книжечка
• Крок за кроком йдучи…
• Бути чи не бути?

Автор фото - OzBandit

Дуже важливо, в цій справі продовжувати працювати. Незалежно в якій формі, але робити свій внесок в загальну справу. І тут дуже важлива надія. Бо якщо ви її втратили – бій програно! Якщо ж пори всі перешкоди вона в вас ще залишилася – ви переможете! Вловили хід моїх думок? Якщо вловили – дуже добре. Ну а хто ні – читайте далі! Надія – це така річ, яка додає наснаги і сил, підтримує, не дає зламатися. Тому так важливо не втратити її. Вона допоможе вам дойти вперед по тернистому шляху, незалежно від перешкод і досягнути своєї цілі. Незалежно від того, яку мету ви поставули перед собою..

Тому не втрачаймо надії! І все буде добре!

Схожі дописи:

• Червона книжечка
• Зробімо цей світ кращим!

Автор фото – FotoRita [Allstar maniac]

Так все в наший руках. Для декого це справжнє щастя, хтось від цього потерпає, але це правда. Проте піч не в цьому. Я прагну наголосити на дещо іншому. За свої вчинки потрібно відповідати! На жаль, це трапляється дуже рідко. І не тільки по відношенню один до одного, але й до нашої з вами планети. Подумаймо про наслідки. Зламана гілка, вихлопний газ, каналізаційний стік і т.д. Чи відповідали ці люди за свої дії перел природою? Ні! А жаль. Адже б так багато можна було б змінити, якби ці люди думали про наслідки перед тим як діяти. Якби вони відповідали за свої слова. Тож думаймо, і все буде гаразд!

Схожі дописи:

• Крок за кроком йдучи…
• Save it!!

Автор фото – urtica
А жаль, адже все починалось так прекрасно. І справа навіть не в тому що його багато (не так аж і багато його було), а в тому що воно є. Адже господарі фестивалю старалися, прикрашали, прибирали. Справа радше в не надто культурних гостях. А знаєте хто по справжньому винен? Виховання. Адже по -справжньому вихована людина робити такого не стане. Звичайно проблема урбанізації не вирішується миттєво, але хоч якісь кроки слід робити. Повторне використання сировини, пресування і т.п. Може в сукупності зупинити це. Але не завадити! Чому? Бо люди не змінються. А варто. Слід усвідомити що все що нас оточує – не лише наша, а й наступних поколінь власність. І тільки від нас самих залежить те, в якому стані ми все це залишимо. От уявіть картину: “Славнозвіні Карпати, в які приїжджають відпочивати з усіх-усюд завалені тонами сміття”.. Аж страшно робиться, тому давайте не допустимо цієї жахливої картини.

Схожі дописи:

• Байдужість
• Моя хата скраю, нічого не знаю…
• Сезон відпочинку.. Сміття!
• Пам’ятай і відповідай.

Автор фото Lookaloopy

Причина в нас самих. Ми просто не зрозуміли, не до кінця осягнули, нам ліньки щось робити, коли все можна буде звалити на кого-небудь лише не відповідати самому. В цьому сірому і беденному світі, що, цілком можливо котиться до загибелі ми повинні зрозуміти. Ми не можемо зробити гірше “комусь” – це все ми робимо самі собі, тому що неможливо отруїти повітря комусь, знаходячись з ним в одній кімнаті і вижити самому. Звісно можна багато говорити про зменшення шкідливості тих чи інших факторів, але наслідки нашої діяльності ми бачимо вже зараз. І якщо вчасно не зупинитись і не осягнути – ми приречені на загибель. Звісно є одиниці свідомих людей, але як кажуть “один у полі не воїн”. Тому слід всім без виключення приступити до справи, інакше – самі знаєте що.

Схожі дописи:

• Червона книжечка
• Зброю в руки, і до бою!
• Байдужість
• Чим ми дихаємо?
• Українська Екологія.. Кількість чи якість?

Чи потрібно? – ось що тривожить мене. Чи не запізно почав я щось робити? Занадто довго були ми байдужими. За весь час нашого існування ми настільки спаскудили планету, що відновити її до свого первісного стану навряд чи можливо. Так, слід визнати – ми програли. Але програли не з гордо піднятою головою, а плазуючи і благаючи пощади. Людство конає перед лицем планети. Хто зна, може вона очищує себе для навої ери, для того щоб почати все спочатку. Все може бути, але, як не крути жити нам на ній потрібно. І якщо ми будемо жити, а не існувати, вдихаючи повітря на повні груди і радіючи життю, поважаючи рідну землю і піклуючись про неї, то матінці-землі не прийдеться вдаватися до таких жорстоких кроків.

Автор фото G3D

Як це зробити? Спробую відповісти:

1. Осягнути. Перш за все нам всім слід зрозуміти, що Земля у нас одна. І дуже давня приказка “Моя хата скраю, нічого не знаю” не допоможе, бо виливаючи відходи під хату сусіда, вони рано чи пізно повернуться до нас. То чи варто взагалі так чинити?
2. Діяти. І чим швидше тим ліпше. Одним розумінням нічого не зміниш. “Під лежачий камінь вода не тече” – говорить народна приказка. Говорить щиру правду. Якщо нічого не робити, то скоро ми взагалі будемо не в змозі щось змінити. А так у нас є шанс.
3. Просвітити. “Один мураха безсилий, а перед колонією відступають навіть хижаки“. Чим більше людей дізнаються і стануть діяти. Тим більші шанси на успіх.

“Усе починається з малого“. Перш за все слід почати з себе, своїм прикладом надихаючи інших. Бо охочих керувати завжди знайдуться, а от на власному прикладі довести не виходить. Адже по суті це так легко. Просто не викинути папірець, просто зупинити друга, просто не зламати гілку, просто потушити вогнище, просто допомогти звірятку… цих “просто” може бути нескінченно багато, але виконавши одне з них ти робиш свій внесок. Вчімося браття бути єдними, бо це єдиний вихід з ситуації.

Написавши цей пост я відчув: “А й справді варто”, адже цей блог – це частинка мого “внеску” в справу. Разом в нас все вийде.

Схожі дописи:

• Байдужість
• Чим ми дихаємо?
• Червона книжечка
• Українська Екологія.. Кількість чи якість?
• Єднаймося браття! А є кому єднатися?