Ну звісно поспостерігати за цим ми зможемо тільки на відео… поки що. І таку можливість нам подарували режисер документального фільму про планету “Home” Ян Артюс-Бертран разом з продюсерами Люком Бессоном та Денісом Керотом.

Прем’єра транслювалася одночасно на екранах світових мегаполісів 5 червня 2009 року, у Всесвітній день навколишнього середовища. Перший фільм в історії, який фактично одночасно з’явився в кінотеатрах, на телебаченні, DVD і в мережі Інтернет на всіх п’яти континентах. Кінокартина являє собою безпрецедентну екскурсію по найбільш визначних місцях планети, які страждають від наслідків людської діяльності. Незрівнянна робота авторів зробила її одним із шедеврів у світовому кінематографі, показавши планету у всій красі та звернувши увагу на те, як кардинально за останні 60 років змінилося відношення до природи, в що перетворюють Землю наші постійно зростаючі потреби.

Зйомки найкрасивіших місць Землі в більш ніж 60 країнах, які тривали півтора року, неймовірна кількість захоплюючих фото природи, краса і життя якої знаходиться під загрозою. Створений, як заклик до об’єднання зусиль для захисту майбутнього планети, фільм розповсюджувався безплатно. Компанії PPR Group та EuropaCorp, власники прав на “Home”, погодились не використовувати його в комерційних цілях.

Загалом чудове поєднання кадрів, музики і вражаючих фактів тримає глядача в захопленні до самого закінчення. Початок – п’ятнадцятихвилинне ознайомлення з історією виду homo sapiens та його діяльністю на землі від самого початку виникнення до сьогоднішнього дня з чітко вираженим контрастом між тим, як використовувались дари природи ще років 60 тому, і до чого призводить їх нераціональне використання останні півстоліття. Фото, зроблені з висоти пташиного польоту справді розкриває те, чого ми досі не бачили – всю красу нашої землі, сюжет показує взаємозв’язок абсолютно всіх природних процесів і наслідки, до яких призводить їх зміна. І хоча основна критика фільму була пов’язана з певною гіперболізацією деяких фактів, загальна ситуація від того майже не змінюється – природа потребує допомоги, і не лише з боку одиниць, яким вона не байдужа. Задуматися повинні всі. Це й є основною метою творців, влаштувати нам “побачення з планетою”, нехай і шляхом демонстрації по телебаченню чи на екранах кінотеатрів. Проте стрічка все одно змушує задуматись над багатьма аспектами, задати собі питання, чи справді добробут людства триватиме ще довго, з такими темпами використання невідновлюваних природних ресурсів.

Фільм дійсно вартий уваги, проте я чомусь впевнена, що про нього знають не так вже й багато людей, особливо в нашій країні, оскільки трансляції в кінотеатрах тут не було і на телеекранах цей фільм навряд чи з’являвся. А ми ж теж використовуємо всі природні блага і проблеми навколишнього  середовища відносяться до всіх безпосередньо.

Ну й на завершення додам, що метою статті є саме зацікавити публіку у вищезгаданій кінокартині, а разом із цим і в безпосередній, активній участі в процесі збереження нашого Дому.

Для тих, кого це все ж таки не залишило байдужим  посилання на демо-версію фільму на трекері англійською, зі субтитрами.

Схожі дописи:

• Ядерна зброя та її згубний вплив
• Зробімо цей світ кращим!

Забруднення людської свідомості ідеєю війни триває століттями. Колись Чингісхан казав: “Найбільша радість для чоловіка – перемогти своїх ворогів, переслідувати їх і позбавити всього, що вони мають”. Цей вандалізм і жорстокість великих тиранів проявлявся у їхніх загарбницьких походах: спалені врожаї, засипані колодязі, викрадена худоба, щоб звести голодом зі світу тих, хто вижив після різні. Наслідок знищення зрошувальної системи, яка будувалася століттями, в Месопотамії залишився до наших днів – родюча земля в басейні Тігру перетворилася на пустелю, а землеробство так і не було відновлено.

by ~stuntarts

В результаті досліджень ймовірних наслідків застосування частини ядерних запасів на Землі виник термін “ядерна зима“. Характеризується він як глобальний стан клімату внаслідок масштабної атомної війни. Припускається, що велика кількість диму і сажі, як наслідок великого ядерного вибуху, збільшить кількість відбитих сонячних променів і температура значно знизиться. Ця теорія була розкритикована, однак не відкинута повністю.  Проте навіть і сам ядерний вибух не надто тішить.

Здавалося б, з еволюцією і набуттям гіркого досвіду, людству нарешті пора було б обачніше ставитися до зброї масового знищення і свої інтелектуальні сили і матеріальні ресурси витрачати на збереження миру на Землі, а не на винайдення і вдосконалення знарядь для вбивства.

Але маємо те, що маємо. Принаймні Україна від статусу ядерної держави відмовилася. Та, незважаючи на це, кількість запасів атомної зброї у світі не надто обнадіюють. Хоча й з часів її першого й останнього використання було підписано чимало договорів про нерозповсюдження й заборону випробувань, все одно залишається питання: навіщо ядерна зброя країнам, які не збираються її використовувати?

Отож, як висловився на рахунок цього “прориву” у науково-технічному прогресі американський фізик фізик Роберт Оппенгеймер: “Ми зробили роботу за диявола”. І, на жаль, ці слова виявилися напрочуд влучними, бо як би там не було, але винайдення атомної зброї не принесло світу багато користі, хіба що шкоду і постійний острах перед тим, що може трапитись в майбутньому. Тож нам тепер залишається сподіватись, що людство схаменеться вчасно, і ядерна зима залишиться для нашої планети тільки невиправданим припущенням.

Схожі дописи:

• Побачення з планетою
• Зробімо цей світ кращим!

автор фото Ice_Dark

Після такого питання одразу згадується Чорнобиль, як одна з найбільших техногенних катастроф за всю історію людства. Але дуже рідко ми згадуємо про те, що не тільки Чорнобиль винен в проблемах зі здоров’ям, які стали частенько турбувати людей, незважаючи ні на вік, ні на соціальний статус.
Автотранспорт, без якого нам так важко обійтися, в якому ми звикли їздити щодня, неважливо куди: на роботу, в школу чи в магазин, робить принаймні третину всіх шкідливих викидів у повітря, яким нам же потім і доводиться дихати.  Левова частка цих викидів припадає на фабрики і заводи, без яких, звісно ж, людство теж не може уявити свого існування.
Факти і статистика забруднень, прогнози глобального потепління, дефіциту чистого повітря і питної води та інші «життєрадісні» перспективи, якими нас лякають ЗМІ ледь не кожного дня, вселяють небагато оптимізму. Людство стоїть перед вибором: або відмовити собі в деяких задоволеннях і хоч трохи взяти нарешті  екологічну ситуацію під контроль, або нічого не робити і вмерти «красиво» від радіації або глобального потепління. Судячи з реакції на всі застереження екологів, нам таки справді більш до вподоби другий варіант. І це сумно. Все ж таки для нас дуже важко пожертвувати власним комфортом заради свого ж майбутнього, для прикладу хоча б відірватися від телевізора чи щоденних турбот і піти посадити деревце. Банально, зате користь хоч якась буде. Чи потрудитися і викинути все-таки пляшку з-під газованої води в смітник, а не куди-попало. Я не кажу вже про той подвиг, щоб взяти приклад з жителів Китаю і перейти з громіздкого і шкідливого автотранспорту на зручні велосипеди або просто  пройтися пішки.  Те ж саме стосується і великих підприємств, які покращують наші побутові умови, але в той самий час  забезпечують нам близько 65% шкідливих викидів у атмосферу. А ліси наші нещадно вирубуються. І після цього хочеться задати єдине питання: чому людство так себе не любить і не прагне до світлого майбутнього?
Навіть Чорнобиль чи Хіросіма не стають для нас пересторогою, ми продовжуємо гратися з атомною зброєю і величезними електростанціями. Нас не зачіпає те, що все більше людей хворіє онкологічними захворюваннями, аж поки самі не відчуємо це на собі, не станемо  жертвами власної халатності.  Але все ж таки смію сподіватись, що у найближчому майбутньому більшість людей перестане керуватися принципом «а після мене – хоч потоп» і від слів перейде до діла, щоб заголовки про техногенні катастрофи в засобах масової інформації з’являлися не так часто.

Схожі дописи:

• Байдужість
• Актуальна проблема сезону
• Червона книжечка
• Українська Екологія.. Кількість чи якість?
• Єднаймося браття! А є кому єднатися?