Українська Екологія.. Кількість чи якість?
Саме таке питання спадає мені на думку коли я оглядаю український екологічний простір. Так, ми робимо багато. За останній час багато що встигло змінитися в кращу сторону і все розуміють, що для України як однієї з країн пострадянського простору радикальні зміни неможливо втілити в життя. Ми йдемо крок за кроком до змін. Та чи достатньо ми робимо? Як згадувалося в інтерв’ю з Денісом Медоузом в найближчому майбутньому цілком можливий колапс людської цивілізації. Глянеш тепер на українську екологію..
Автор фото – kattysabel
Порівняно з недавнім становищем ситуація в нашій країна значно покращилась. Та чи достатньо добре? Адже більшість з того, що ми зробили не таке вже й суттєве. Велика частина – пропаганда в медіа та змі. Звичайно є ще кампанії з прибирання сміття наприклад, для підвищення екологічної свідомості. Все це добре та є одне але. Ми ще не вийшли на необхідний рівень. В нас немає вчених, що працюють над вирішенням конкретних питань, як от зменшення викидів вуглецю чи способи утилізації та переробки сміття. В нас немає достатнього державного фінансування. Також насамкінець слід згадати про наш менталітет: “Моя хата скраю нічого не знаю” та задуматись. Чому так? Як це вирішити? Що потрібно зробити? Відповідь у кожного своя. Але слід зрозуміти вже зараз – наслідки будуть. І відчують їх всі. Повертаючись до української екології. А що думаєте ви? Кількість чи якість?
З багатьма міркуваннями автора я не згоден. По-перше, екологія – фундаментальна біологічна наука про взаємозв’язки між організмами та їх наколишнім середовищем. Вона вивчає надорганізмові біологічні системи – від моноцену до біосфери. Вона не може бути гарною чи поганою, доброю чи злою – це тільки наука – суха і оргументована. По-друге, забруднення, охорона природи, біоіндикація, урбоекологія, промислова екологія – то є прикладні аспекти екології. Тому вживати такі фрази як: “Глянеш тепер на українську екологію..” є просто некоректним. По-третє, що мав на увазі автор, кажучи: “український екологічний простір“? Науковців? Міністерство? Екологічні НГО? Природо-заповдний фонд? По-четверте, я особисто знаю багатьох науковців, які розробили величезну кількість методів і технологій з утилізації найрізноманітніших відходів, проте, економічно вигідніше їх складувати, а ніж переробляти – така реальність…
І нарешті, по-п’яте, до написання аналітичних чи пропагандиських публікацій потрібно підходити з глибоким знанням предмету, а автор цього не проявив, написавши дуже поверхнево.
Я цілком розумію, що таке екологія. Говорячи про українську екологію я нам на увазі відношення менталітету самих українців до цієї дисципліни, в тому числі низький рівень знань, а також відношення до забруднень і охорони природи. Український екологічний простір — державні програми чи програми громадських організацій, спрямовані на привернення уваги громадськості до ключових проблем на сьогоднішній день, але не тільки привернення уваги, а й наявність механізмів чи методів якщо не вирішення проблеми, то хоча б суттєвої зміни на краще. Дослідження окремих науковців це звісно дуже добре, але потрібна підтримка влади і громадськості.
З.І. За 8 місяців ситуація трішки змінюється)