Чому так?
Звісно читаючи цей блог ви всі напевно помітили, що я всіх спонукаю до дій. Але, можливо нашою найбільшою проблемою і є дії(не ті що слід), чи то пак бездіяльність(коли дії справді життєво необхідні). “Моя хата скраю нічого не знаю” – каже кум до кума, відповідаючи на запитання в той час вечором зливаючи відходи по той бік межі. Його мало турбує те, що через день, місяць, рік це все одно повернеться до нього, а потім, бідкаючись та жаліючись на здоров’я він проклинатиме все на світі. А жаль. Бо нерідко саме через нашу “далекозорість” страждають інші. Особливо це стосується українців. “Або мені, або нікому” – і справді, своїми діями ми лише ще раз це доводимо. Ні, я не говорющо наша нація найгірша в світі, просто проживаючи в Україні я особливо гостро відчуваю цю проблему. То чому ж ми такі жорстокі в першу чергу до самих себе, і заодно до тих, хто нас оточує?
Автор фото Lookaloopy
Причина в нас самих. Ми просто не зрозуміли, не до кінця осягнули, нам ліньки щось робити, коли все можна буде звалити на кого-небудь лише не відповідати самому. В цьому сірому і беденному світі, що, цілком можливо котиться до загибелі ми повинні зрозуміти. Ми не можемо зробити гірше “комусь” – це все ми робимо самі собі, тому що неможливо отруїти повітря комусь, знаходячись з ним в одній кімнаті і вижити самому. Звісно можна багато говорити про зменшення шкідливості тих чи інших факторів, але наслідки нашої діяльності ми бачимо вже зараз. І якщо вчасно не зупинитись і не осягнути – ми приречені на загибель. Звісно є одиниці свідомих людей, але як кажуть “один у полі не воїн”. Тому слід всім без виключення приступити до справи, інакше – самі знаєте що.
Залишити коментар